Для «вигідного» розподілу бюджетних грошей на тендерах серед «своїх» компаній чиновники використовують багато засобів. Здійснюють закупівлю за закритою процедурою в одного учасника, притягуючи за вуха законні підстави. Незважаючи на нижчі ціни конкурентів, обирають того, хто дуже «сподобався». Відштовхують від тендерів небажаних конкурентів, виставляючи надмірні або дискримінаційні вимоги…
Хоча всі ці «прийомчики» можуть бути високоефективними, вони мають один недолік. Закон зобов’язує чиновників оприлюднювати ключові документи на веб-порталі із державних закупівель. І будь-хто може перевірити, наскільки «чистою» є закупівля.
Але і цієї ситуації можна уникнути. Якщо не проводити закупівлі згідно із вимогами закону. Для цього потрібно просто зробити очікувану вартість закупівлі нижче порогів, після яких починається дія закону (та обов’язкове оприлюднення). Це 100 тисяч для закупівлі товарів та послуг (300 тисяч – у сфері будівництва) та один мільйон – для закупівлі робіт.
Зрозуміло, що «подяка», яку замовники можуть отримати у таких випадках, є малою у порівнянні з мільйонними «відкатами» під час звичайних тендерів. Проте для місцевих чиновників «десятка тисяч» може важити як для міністрів – «десятка мільйонів». Копієчка до копієчки…
Чинний закон про здійснення державних закупівель не зобов’язує замовників оприлюднювати детальну інформацію про закупівлі нижче порогів. Точніше, із літа цього року вони зобов’язані публікувати на власних сайтах річні плани закупівель. Але законодавство не вимагає, щоб ці плани містили дані щодо підпорогових закупівель із їхньою очікуваною вартістю. Отже, замовники можуть не боятися гнівних журналістських публікацій або державних контролерів і спокійно занижувати вартість закупівель, щоб уникнути тендерів.
Наскільки така практика є розповсюдженою? Як показує досвід районних держадміністрацій Києва, до 15% від всіх запланованих закупівель може проводитися без тендерів – за сумами, нижчими, але підозріло дуже близькими до порогових значень. Хоча в законі відсутнє обов’язкове оприлюднення підпорогових закупівель, наказ Мінекономіки встановлює: «якщо очікувана вартість закупівлі є меншою порогових сум, такий предмет закупівлі відображається у додатку до річного плану».
Скориставшись цією нормою, Центр політичних студій та аналітики надіслав всім РДА запити про отримання річних планів із додатками на 2012 рік. На основі відповідей склалася наступна картина.
Дарницька, Подільська та Шевченківська адміністрації не запланували жодної підозрілої закупівлі. Підозрілою вважається закупівля, очікувана вартість якої коливається у межах 91-100 тисяч гривен для товарів та послуг, та 900 000 – 1 млн. грн. для робіт.
Безумовним лідером у проведенні підозрілих підпорогових закупівель виявилася Деснянська районна державна адміністрація (голова – Жеребнюк Віктор Миколайович). Як за часткою, так і загальною сумою.
На 2012 рік Деснянська держадміністрація запланувала шість закупівель, запланована вартість яких змушує думати, що чиновники РДА навмисно її занижували, щоб уникнути проведення тендерів:
Друге місце (за загальною вартістю) посідає Солом`янска держадміністрація (голова - Сидоров Іван Петрович):
Третє місце у Дніпровської держадміністрації (голова Шевчук Олександр Семенович):
Голосіївська держадміністрація (голова - Незнал Олександр Григорович) запланувала дві підозрілих закупівлі (послуги охорони приміщень – 99 500 грн., придбання паперу для друку формату А-4 А-3 – 96 300 грн.), Печерська (голова - Сущенко Сергій Миколайович) – також дві (папір для друку – 95 тис. грн. бензин – 95 тис. грн.
По одній підозрілій закупівлі запланували Оболонська (голова – Антонов Василь Іванович; залізні сейфи за 99 тис. грн.) та Святошинська РДА (голова - Рюмшин Сергій Миколайович; комп`ютерізація робочого місця за 98 300 грн.).
Найбільш наближеними до порогового значення у 100 тисяч виявилися закупівлі Солом`янської (99 980 грн.), Дніпровської (99 900 грн.) та Деснянської державних у місті Києві районних адміністрацій (99 600 грн.).
Звісно, надто близькі значення вартості наведених закупівель до порогів можуть бути випадковими. Або чиновники не мали ніякого корисного умислу, а просто хотіли зекономити час та ресурси та не проводити обтяжливих тендерних процедур.
Нагадаємо, що чинний закон «Про здійснення державних закупівель» містить прямі норми, які забороняють уникнення тендерних закупівель. Згідно із пунктом 5 статті 2, «забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та \ або оплата замовником товарів, робіт та послуг до \ без проведення процедур, визначених законом про здійснення державних закупівель». Згідно із пунктом 2 статті 4, «замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування Закону».
Центр політичних студій та аналітики подавав запити у РДА Києва у рамках проекту «Реалізація методики громадського моніторингу – основа прозорості державних закупівель», який підтримується Міжнародним Фондом «Відродження».
Коментарі