24 жовтня 2012 року Україна звітуватиме перед країнами-учасницями ООН про стан прав людини в рамках Універсального Періодичного Огляду (УПО). Це не суд, на якому українська держава виправдовуватиметься за порушені права. Однак цей міждержавний діалог спонукатиме Україну побачити проблеми у сфері прав людини, почути громадянське суспільство і почати виконувати зобов’язань перед жителями країни, ООН і врешті перед собою.

Що зробили

У 2008 році в рамках Універсального Періодичного Огляду (УПО) Україна вперше отримала 35 рекомендацій, з яких три відхилила, а решту зобов’язалась виконати. На відміну від попереднього звіту про стан людини в Україні – коли механізм УПО тільки розроблявся й набирав обертів – цього разу Україна, як стверджують експерти, підготувалась непогано. Відбулося три важливих моменти.

По-перше, була створена коаліція із 40 неурядових та правозахисних організацій, які підготували та подали до офісу Верховного комісара 12 звітів про різні аспекти прав людини: серед них – дотримання права власності, дотримання прав людей з інвалідністю, права осіб, які потребують паліативної допомоги, права дитини, а також право на освіту, гендерні питання, дискримінація в Україні.

По-друге, держава на чолі з Міністерством юстиції намагалася зробити національну доповідь інклюзивною та відкритою. Зокрема були проведені кілька зустрічей з представниками неурядових організацій. Координатором у цьому процесі виступила Українська Гельсінська спілка з прав людини.

По-третє, міжнародна спільнота не залишилась осторонь, і уважно стежила за розвитком прав людини в Україні. Представники громадянського суспільства мали можливість зустрітися і представити країнам-членам ООН свій розвиток правових подій, а також лобіювати певні рекомендації, які, вони сподіваються, будуть озвучені в день «Ікс» - 24 жовтня в Женеві.

Цікаво, що сама «держава», як ніколи, готова до зустрічі з країнами-членами ООН. «Ми нічого не боїмося. Ми загалом готові до всіх питань. Сама громадськість готувала нас до національної доповіді, – запевнила Світлана Колишко, директор департаменту міжнародного права і співробітництва Міністерства юстиції України. – Головне, що в цьому процесі немає обвинуватців і тих, хто за щось виправдовується. Під час УПО ми отримуємо оцінку, це у жодному разі не суд».

Водночас заступник директора ПРООН в Україні Олена Панова зауважує: «На цей раз Україна гарно підготувалася, і, на мою думку, у доповіді представила реальну ситуацію з правами людини. Однак моніторинг – це добре, але важливо, що буде потім». Панова зазначила, що наступним кроком після звіту має стати прийняття і державою, і недержавними організаціями так званого плану дій з втілення озвучених рекомендацій. Також експерт підкреслила, що ООН може виступати тільки радником чи консультантом, однак вирішувати проблеми у сфері прав людини Україна має самостійно.

Черговий звіт?

УПО – наймасштабніший моніторинг у світі, що стосується огляду прав людини. Але… не панацея від усіх державних «хвороб».

«Чи буде цей механізм дієвим значною мірою залежить від самих держав, – коментує представник офісу Верховного Комісару ООН з прав людини Вреж Атабекян. – Чи існує політична воля в тих країнах, які отримують рекомендації? Чи активне громадянське суспільство в цих державах, наскільки налагодженим є діалог між урядом та громадянським суспільством? Наскільки є незалежним уповноважений Верховної Ради з прав людини? Наскільки активна та вільна преса, наскільки в країні поважається свобода слова? Якщо ці елементи існують та активні в державі, то в такому разі механізм УПО спрацює».

Серед недоліків УПО (власне, як і інших оглядів ситуації з правами людини) є те, що рекомендації частенько мають загальний характер. Для прикладу, попередній раз Україні «побажали» покращити ситуацію навколо прав дитини, підвищити рівень участі жінок в політичному житті…

Зі свого боку, Україна схильна до іншої крайності – вона буквально розуміє ту чи іншу пораду.

«Так, комітет ООН з прав дитини рекомендував ліквідувати школи соціальної реабілітації, де перебували діти, які порушили закон. А фактично це були тюрми для дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності, – розповідає Сергій Буров, голова координаційної ради громадської організації М’АРТ. – Замість того, щоб провести ефективні реформи і можливо на базі цих шкіл організувати якийсь центр ресоціалізації, їх попросту закривають. Іншими словами, там, де мав би бути розроблений стратегічний план дій, ми до крапки в документі слідуємо вказівкам: сказали ліквідувати – значить ліквідувати».

Фахівці кажуть, для того, щоб УПО було ефективним і держава отримувала конкретні та актуальні зауваження, сама доповідь має бути максимально наближеною до реального стану прав людини в Україні. А для цього важливе активне включення громадянського суспільства.

«УПО як дорожня карта – що можна зробити і як, – каже Буров. – Насправді Україна на деякі рекомендації зважає, або намагається їх виконати, або думає про них – тож певні процеси відбуваються. На ті ж рекомендації, які не були виконані, ми маємо можливість ще раз і ще раз наголошувати. Іншими словами, коли міжнародна інституція щось рекомендує – це вже не просто наша «вигадка», це вже факт, що така проблема існує. І це може бути найважливішими аргументами громадянського суспільства для якихось реальних змін. Сьогодні українські громадянські інституції працюють сильно. Й індикатором у цьому є те, що міжнародні органи дуже часто, відсотків на 70-80% у заключних зауважень, використовують висновки громадських організацій».

Щоб виконання рекомендацій не перетворилось на чергову дипломатичну формальність, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська пропонує створити окремий незалежний контролюючий орган, який би фіксував, чи достатньо держава зробила задля того, щоб виправити ту чи іншу ситуацію.

«Бажано об’єднати всі рекомендації, отримані в рамках усіх міжнародних органів – конвенційних органів ООН, Ради Європи, Європейського Союзу та інших, які стосуються законодавства в сфері прав людини. Це потрібно для того, щоб розробити певну стратегію державного розвитку – з визначенням відповідних виконавців, розробленим планом дій, щоб реалізувати ту чи іншу рекомендацію з конкретним терміном цієї реалізації», – зауважує омбудсман.

На сьогоднішній день експерт, який входить до складу Консультативної ради при Уповноваженому, вже готує узагальнення всіх наданих Україні рекомендацій. Цей перелік буде винесено на обговорення до Консультативної ради.

«У разі, якщо Рада схвалить, ми будемо просити президента України, принаймні, затвердити стратегію державної програми та державної політики у сфері захисту прав людини. А також пропонуватимемо, щоб саме омбудсман здійснював незалежний внутрішній моніторинг виконання відповідних рекомендацій в розумінні європейських та міжнародних стандартів у галузі прав людини», – підкреслила Валерія Лутковська.

Такий комплексний підхід до питання зможе позитивно вплинути на ситуацію прав людини в цілому. Омбудсман переконана, що для цього в Україні є і політична воля, і ресурси.

УПО є, а прав немає?

Напередодні дня «Ікс», громадські організації за підтримки ПРООН проводять опитування «звичайних» українців – що вони думають про стан прав людини в Україні. На міжнародній арені державі, безперечно, хочеться виглядати гарно. Але чи дослухається держава до тих, хто далекий від політики?

Наталія: Порушення права на достойне життя. Усі члени моєї родини, не дивлячись на вік і фізичний стан, як і тисячі українців, працюють, як то кажуть, «до упаду». Вихідних та відпустки чекаєш як манни небесної, бо втомлюєшся так, що немає сил радіти життю. А сплачують за це копійки, яких не вистачає ні на якісні продукти, ні на якісні послуги - медичні, освітні та інші.

Лідія: Почему наши дети рождаются с несколькими хроническими заболеваниями? Почему наших детей в школах и детсадиках кормят некачественной пищей? Почему в семьях и на работе разговаривают на повышенных тонах? (я не говорю о том, что насилие в его разных видах - повседневное явление)? Почему старики отдают последние копейки детям и внукам?…

Вікторія Т.: Українська влада абсолютно не враховує інтереси українських людей, не рахується з нашими думками. Влада не вважає потрібним звітувати доступною загальнонародною мовою за свої вчинки, а тому ми завжди чуємо, що Україна багата держава, що з таким бюджетом ми могли б бути розвинутою країною з високим рівнем життя людей, але в той же час ми тільки чуємо про дефіцит бюджету, нові мільйонні іноземні борги, нові маєтки представників влади, які не вписуються в їх декларації доходів. Ось чому ми живемо гірше європейських народів.

Максим: Відсутність незалежності у судової гілки влади, корупція, порушення свободи слова.

Оксана: Нерабочая судебная система. Исполняй хотя бы те что уже есть законы все граждане страны без исключения-жизнь стала лучше на 80%

Віктор: Відсутність транспортної, інформаційної доступності для людей з інвалідністю.

Ірина: Конституція нам гарантує багато прав, проте це тільки формально, а коли приходиться до реалій, то цього нема!