13 січня в приміщенні УКРІНФОРМу відбулася презентація результатів соціологічного опитування «Соціальне становище родин міста Києва». У заході взяли участь голова Київського міського центру соціальних служб Валерій Танцюра, директор Державного інституту розвитку сім'ї Андрій Мішин, керівник відділу соціально-політичних досліджень Олексій Бєлишев.

Отже, почнемо з найактуальніших на теперішній час, мабуть, для кожного питань. Яким саме чином економічна криза вплинула на соціальне становище жителів столиці? Що змінилося?

Спробуємо детальніше розглянути наслідки для киян. Щодо матеріального стану, то 67% жителів столиці почали більше заощаджувати, а саме на одязі, товарах тривалого користування та на харчуванні. Але готові віддавати ті самі гроші за комунальні послуги та освіту. Понад 24% киян істотних змін не відчувають й досі. Хоч наслідки кризи відчули тільки 67% опитаних, але бояться її всі.

За словами голови Київського міського центру соціальних служб Валерія Танцюри, найгірші наслідки кризи – психологічні. На подолання цих психологічних наслідків, як, наприклад, подолання шокового стану після кризи, має бути спрямована зараз робота соціальних служб.

Найбільше страждають від кризи сім`ї з неповнолітніми дітьми та пенсіонери. Так званому середньому класу тепер доведеться відмовитись від придбання машин, побутової техніки, покращення житлових умов і, як сказав директор Державного інституту розвитку сім'ї Андрій Мішин, таких розваг, як сходити іноді в ресторан.

 24% респондентів заявляють, що через кризу готові відмовитись від народження дитини.

Зростання цін, невідповідність пенсій, заробітної плати, стипендій реальному рівню життя в країні, на думку населення, є найактуальнішою проблемою українського суспільства. Друге й третє місце посіли слабкість державної влади та масовий алкоголізм + наркоманія.

 Не можна обійти увагою такі наслідки кризи, як масові скорочень штатів, про які ми кожен день чуємо та читаємо. Цікавим є факт, що 83 % респондентів чули про скорочення працівників у зв`язку з економічною кризою, але лише 2 % справді були звільнені. Можна зробити висновок, що засоби масової інформації тільки більше лякають і без того шоковане українське суспільство.

Залишається питання «Що чекає нас після кризи? Адже це тільки початок, а не пік кризи». Андрій Мішин, роблячи висновок з результатів дослідження, прогнозує, що найболючішого удару від кризи Україна зазнає в кінці лютого – на початку березня. Саме в той час суттєво зросте рівень безробіття. Зросте інфляція, можлива навіть гіперінфляція, на кшталт тієї, що була в дев`яностих роках. Так само залишиться високий рівень політичної напруги;  населення, звісно, буде незадоволеним діяльністю уряду. В Києві можливі соціальні протести. Але протестам пророчать дифузність та неструктурованість, бо нікому розпалити пожежу, нікому організувати супротив. В цьому контексті посилиться активність профспілок.

Ось такі прогнози на початок весни. Нинішню економічну кризу населення сприймає як таку, що триватиме довгий проміжок часу. Цілком можливо, що справжні наслідки кризи ми побачимо значно пізніше. Але зараз не варто нагнітати.