У вересні 2011 року на порталі ГУРТ проводилось опитування користувачів на тему "Чим мають займатись громадські організації для вирішення соціальних проблем в Україні?". В опитуванні взяли участь 97 користувачів.

Такі результати відповідей ми отримали. 

Подібне запитання ставилось і під час опитування думки, хто є лідером громадянського суспільства, яке проводилоь онлайн та шляхом анкетування під час заходів проведених Ресурсним центром ГУРТ. Нижче результати опитування та анкетування.

Результати онлайн-опитування (проводилось в серпні-жовтні 2011 року)

Результати аналогічного опитування шляхом анкетування під час заходів, що булт організовані Ресурсним центром ГУРТ (червень-жовтень 2011 року)

З проханням інтерпретувати ці результати опитувань ми звернулись до Юрія Опалька, консультанта сектору громадянського суспільства відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень.

Нижче наводимо текст його відповіді без змін.

Із надісланих результатів не зовсім зрозуміло наскільки репрезентативна вибірка опитування та за якою методикою воно проводилося.

Якщо проголосувало, як вказано, 97 опитаних, то цього звичайно недостатньо щоб робити якісь генералізуючі висновки. Це ж, до речі, стосується й досить поширеного на сьогоднішній день серед самих представників «третього сектору» застосування в аналогічних опитуваннях методу «снігової кулі».

Перевага подібних методик у тому, що вони залучають до предметного поля дослідження дійсно реально функціонуючі й активні організації (а не удавано існуючі), які контактують та співпрацюють між собою.

З іншого боку, такий підхід містить потенційну загрозу ізоляції живої суб’єктної тканини громадянського суспільства у різних «резерваціях» підібраних на основі фахової зацікавленості, що, у свою чергу, позбавляє їх бачення перспективи у відстоювання стратегічних інтересів громадянського суспільства у цілому.

Водночас, проведення таких «точкових», навіть з обмеженою фокус-групою, опитувань є справою, безумовно, необхідною та корисною (особливо, в умовах браку ресурсного потенціалу для більш системних досліджень).

Базуючись на них можна скласти по крихтам більш-менш достовірну мозаїку стану громадської активності загалом.

Безпосередньо приведені результати онлайн-опитування на порталі ГУРТ виглядають досить коректними, так як корелюють з даними інших аналогічних опитувань (які проводилися свого часу ТЦК «Каунтерпарт», УНЦПД та ін.) і відповідно інтерпретованими даними офіційної статистики (Державної служби статистики України, Міністерства юстиції України тощо).

Аналіз вказаного масиву інформації дійсно підтверджує превалювання серед українських НУО таких, які займаються адвокасі та наданням соціальних послуг. Разом з тим, багато серед українських НУО і багатопрофільних «універсалів», які поєднують кілька різних видів діяльності.

Тому це повинно бути відбито якимось чином у структурі опитування. До того ж, «критикувати владу» та «радити владі» - це два боки однієї й тієї ж медалі. Займатися цим більшою чи меншою мірою, принаймні час від часу, мають мабуть всі НУО. Адже, за класикою функція «нічного сторожа» - одна з головних функцій громадянського суспільства.

Щодо результатів онлайн-анкети на визначення лідера, то всі перераховані у ній інструменти мають використовуватися залежно від обставин.

До всього перерахованого слід додати ще один напрям (сподіваюсь, погодитеся зі мною, що він чи не найважливіший): громадські організації та їх лідери мають активно відстоювати необхідність створення більш сприятливих умов для своєї діяльності на загальнодержавному рівні.

Приведу тут лише два приклади актів, ухвалення яких давно вже назріло, але ніяк не здійсниться через опір коліщаток бюрократичного механізму – це новий Закон України «Про громадські організації» та Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства. Науковці нашого інституту доводили необхідність їх розробки та прийняття, принаймні, з 2004 року.

P.S. Усім представникам «третього сектору» бажаю творчих успіхів у досягненні поставлених перед собою цілей!