Україна в вересні 2010 року ратифікувала Конвенцію Ради Європи про заходи по боротьбі із торгівлею людьми, формально підтвердивши тим самим готовність до впровадження міжнародних стандартів та принципів в цій сфері.

Але зроблені українською державою за останній рік кроки не можна оцінити однозначно.

З одного боку, 20 вересня 2011 року Верховна Рада України прийняла довгоочіку-ваний Закон «Про протидію торгівлі людьми». В ньому визначено основні напрями реалізації державної політики, спрямованої на протидію торгівлі людьми; повноваження органів виконавчої влади під час здійснення заходів з протидії торгівлі людьми; механізм запобігання торгівлі людьми, боротьби з нею, надання допомоги та захисту постраждалим особам, визначені права постраждалих від торгівлі людьми осіб, які звернулися за допомогою; засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми, визначена процедура репатріації іноземців та осіб без громадянства, які постраждали від торгівлі людьми тощо. В Донецькій та Чернівецькій областях Офісом координатора ОБСЄ спільно з державними структурами впроваджується експеримент по формування національного механізму потерпілих від торгівлі людьми. Продовжується впровадження проектів та програм міжнародних та громадських організацій, спрямованих на попередження торгівлі людьми та наданню допомоги потер-пілим, навчання та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів та дер-жавних структур тощо.

З іншого – в Україні вже більше 10 місяців відсутній повноцінний уповноважений орган державної влади, який відповідав би за координацію дій у цій сфері, міжвідомча взаємодія. Внаслідок адміністративної реформи грудня 2010 року було ліквідовано Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, яке саме й відповідало за такі коорди-націю. Після цього, станом на середину жовтня 2011 року на жодний орган центральної виконавчої влади не покладені зобов’язання у сфері протидії та попередженні торгівлі людьми, наданні допомоги постраждалим.

Як результат, не затверджена Державна програма протидії торгівлі людьми на 2011-2015 роки, тож відсутні правові інструменти управління та реалізації політики в цій сфері. Внаслідок реформування МВС України ліквідовується Департамент боротьби із злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми та кіберзлочинністю. Залишається проблемою питання надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Протягом останніх років не створено жодного центру допомоги потерпілим від цього злочину.

Тож в Європейський день боротьби із торгівлею людьми актуальним постає наступне питання: коли почне працювати прийнятий в Україні Закон «Про протидію торгівлі людьми» і яким чином на цей процес можуть вплинути громадяни України.