Високоосвічені громадяни – рушійна сила розвитку, важлива складова економічного зростання і демократичного суспільства. Наявність освіти, особливо в глобальному середовищі, знижує ризик опинитися за межею бідності. Та чи гарантують сучасні середня та вища освіти конкурентоспроможність та компетенції дорослій людині?

Не завжди. У такому разі, громадяни можуть використовувати інший інструмент для отримання знань та набуття навичок, а саме – неформальну освіту.

Форми навчання дорослих, актуальні питання і напрацьовані рекомендації, пов’язані з ключовими компетенціями дорослих, необхідними в сучасному світі, обговорювалися 25-26 травня 2011 року у Львові в рамках Форуму навчання дорослих, який провів Західноукраїнський ресурсний центр за підтримки Міжнародного інституту Німецької асоціації народних університетів DVV-International.

Перший такого формату захід зібрав практиків різних форм навчання дорослих як у сфері формальній (інститути післядипломної освіти, центри зайнятості, вищі навчальні заклади), так і неформальній (громадські організації). У Форумі взяли участь представники з України, Німеччини, Польщі, Литви, Росії, Узбекистану, Білорусі.

Ольга Вітцум, директор Вищої школи з м. Апольда (Тюрінгія, ФРН), поділилася німецьким досвідом в області освіти для дорослих на прикладі Народного університету Веймарського округу: «При університеті діють шість відділів: політика-суспільство-навколишнє середовище, культура (література, театр, історія, мистецтво, музична практика, фото, флористика), попередження захворювань-спорт-здоровий спосіб життя, німецька та іноземні мови – інтеграція іноземного населення, робота і професія, спеціальна пропозиція. Основна маса тих, хто відвідує народні університети Німеччини – це люди, які працюють та перебувають у розквіті своєї професійної діяльності, вікова категорія складає від 35 до 50 років.»

Як зазначила Ольга Вітцум, мета навчання – розвити у студентів ті навики, за допомогою яких вони зможуть покращити якість свого життя, а також навчити їх вчитися.

У свою чергу, Томаш Малішевські, викладач, доктор гуманітарних наук Гданського університету (Польща) і Вілія Лукошунене, Асоціація навчання дорослих Литви, поділилися досвідом своїх країн у сфері навчання дорослих.

«Не можна зрозуміти того, що відбувається в освіті для дорослих зараз і буде відбуватися в майбутньому, без ознайомлення з його минулим», вважає Томаш Малішевські, викладач, доктор гуманітарних наук Гданського університету (Польща). «Досвід минулого є важливим чинником освіти сьогодення і відмова від нього є хибним кроком. Саме такий крок і зробила свого часу Польща, вводячи лише досвід демократично-розвинених держав на своїх теренах. Всі сучасні технологічні новинки в сфері освіти для дорослих у наш час можуть бути доповненими інституціями, організаціями, установами, які прийшли до нас з історії. Це, власне, ті установи, яких ми бездумно намагалися позбутися на початку 90-х років. Для прикладу, Польський загальний університет».

Василь Полуйко, Президент Західноукраїнського ресурсного центру, ознайомив учасників Форуму з минулим і сучасним освіти дорослих України. Щодо сучасності, то в Україні склалися чотири основні групи організацій, які займаються системою освіти дорослих.

Перша категорія – Інститути підвищення кваліфікації та Інститути післядипломної освіти; друга категорія – вечірні школи; третя категорія – центри зайнятості; четверта категорія – громадські й релігійні організації. На думку В. Полуйка, саме ці чотири категорії мають скласти той кістяк, який має реагувати на складну ситуацію: з одного боку – погані економічні умови, з другого – виклики сьогодення, глобального розвитку.

Під час Форуму відбулися майстерні з тематик, які визначені Парламентом і Радою Європи як ключові компетенції для навчання протягом всього життя:

• Спілкування рідною мовою
• Спілкування іноземними мовами
• Математична грамотність і базові компетенції в науці і технологіях
• Комп’ютерна грамотність
• Засвоєння навиків навчання
• Соціальні і громадянські компетенції
• Почуття інноваційності та підприємливості
• Здатність проявляти себе в культурній сфері.

Ті, хто відвідали групу «Спілкування рідною мовою» виокремили три головних проблем, які присутні в реаліях українського суспільства: відсутність державної політики, спрямованої на підтримку української мови; відсутня необхідність говорити українською мовою; відсутність адекватних методик навчання.

Для вирішення цих проблем, на їхню думку, потрібно:

• Ввести українську мові (ділову) у програму курсів підвищення кваліфікації.
• Проведення курсів при центрах зайнятості
• Навчальні гуртки при церквах.
• Популяризація престижу вивчення української мови через ЗМІ.
• Українська мова як мова мистецтва.
• «Соціальне підприємництво»: українське – це модно.

Учасники дискусійного майданчику «Комп’ютерна грамотність» вважають, щоби подолати ряд проблем, які назріли в Україні, у цій області, потрібно впровадити:

• систему підготовки професійних кадрів, у тому числі й тренерів,
• рік комп’ютерної грамотності,
• створення точок доступу до Інтернету,
• якісне використання інновацій у комп’ютерній грамотності,
• професійну програму маркетингу комп’ютерної грамотності в суспільстві, просунення ідей.

В майстерні «Соціальні і громадянські компетенції» дійшли висновку, що в Україні спостерігається зневіра в реалізацію, в першу чергу, громадянської компетенції. Це зумовлено такими факторами:

• Люди не вірять, що вони мають важіль впливу. Відповідно й зменшується громадська активність.
• Незнання механізмів впливу
• Взаємна неповага. Життя в паралельних світах: громадяни України і держава.
• Суспільство конкуренції переважає над суспільством партнерства.
• Нерозвинена правова культура.
• Більша зацікавленість у заробітку коштів, ніж у відстоюванні громадської позиції.
• Одним з механізмів, який здатен упровадити позитивні зміни, є впровадження та розробка різних форм навчання з практичних ухилом.

Як вважають відвідувачі групи «Почуття інноваційності та підприємливості», ситуація в України по впровадженню інновацій в сфері навчання дорослих засвідчує існування суттєвих перешкод, а саме:

• Інертність мислення
• Стереотипність
• Пригнічення ініціатив
• Відсутність інформації про можливість навчатися
• Страх новизни
• Відсутність мотивації
• Мінімальна державна підтримка
• Відсутність норм законодавства, яке регулює навчання дорослих
• Низький рівень життя та відповідальності
• Відсутність соцзамовлення від держави
• Неосвіченість та лінь

Оптимістичні прогнози обумовлює той фактор, що на всі ці пункти ми можемо впливати.

«Кожен з нас зіштовхується з переліченими проблемами. Тому, для початку, потрібно змінюватися самим. Щоби почати запроваджувати інновації, потрібно самим ставати інноваторами», – зауважила Дзенислава Новаківська, директор компанії «Фанк-консалтинг».

Також для всіх учасників заходу ввечері 20 травня відкрилася «вечірня школа», де можна було навчитися танцювати, робити малюнки, готувати каву. 

Другий день Форуму пройшов у форматі презентацій фахівців з навчання дорослих партнерських організацій з України, Білорусі, Молдови та Узбекистану, а також було проведено майстерні з творчого підходу до вирішення проблем, прийняття рішень, оцінювання ризиків, критичного мислення, управління почуттями та ін..

Віолетта Думітрашку, Молдова, закликала учасників Форуму як громадян своїх держав і громадських активістів, які зацікавлені в розвитку сфери навчання дорослих, до того, щоб ми сприяли утворенню спектру вибору для людей, які прагнуть навчатися, адже «навчання дорослих сприяє розвитку економічної компетенції та трудової зайнятості, забезпечує безперервний доступ до багатства людських цінностей. Навчання дорослих включає в себе постійний професійний розвиток, культурне, соціально-економічне та технічне зростання».

«Що робити у сфері неформальної освіти, коли зникає основне джерело фінансування, а саме – гранти від донорських організацій?» - стало ключовим питанням Форуму.

Віталій Нікановіч на прикладі білоруського досвіду запропонував алгоритм дій у такому випадку: «Білорусія має унікальний досвід, який може слугувати хорошим прикладом для всіх країн. У 1999 році одна білоруська організація мала масштабний проект. Замість того, щоби приступити до його реалізації самотужки, вони запросили всіх зацікавлених гравців із Білорусі разом виконувати цей проект. Коли я запитав у керівника цієї організації, чому він так зробив, маючи можливість залучити всі ресурси в свою діяльність, він відповів, що ми не можемо вчити співпраці інших, не почавши робити це самі. От і відповідь, що робити, коли зникають донори: ті люди, які залучені в процес, мають взяти на себе відповідальність, згуртуватися і працювати разом».

Ігор Подгорний і Єгор Немов, представники Бізнес-школи особистої ефективності «Self-made School», Чернігів, на власному досвіді продемонстрували громадську самоорганізацію в дії, а власне, як громада, живучи на певній території, без допомоги закордонних донорів може змінити ситуацію на краще.

«Розвиток регіону залежить, у першу чергу, від появи в цьому регіоні людей, які будуть відповідальними, почнуть змінювати умови, не чекатимуть допомоги з-за кордону, а орієнтуватимуться на свої сили, віритимуть в свої ресурси. Таких людей якраз і не вистачає. Ми побачили, що створення підґрунтя для формування таких людей в регіоні, зможе змінити ситуацію» - сказав Єгор Немов.

Саме це й стало рушієм створення бізнес-школи. Як повідомили, навчання в школі проводиться у п’яти напрямках:

• Світогляд – опора для системного, глибокого і прозорого мислення.
• Культура мислення – спеціальне тренування розуму в умінні ефективно приймати управлінські рішення.
• Спеціальна підготовка – наука і мистецтво управління.
• Гармонія – навичка розуміння гармонії в живописі, літературі, музиці, що дає розуму можливість для неординарних, творчих рішень.
• Спеціальні життєві навики – ті навички, які створять умови для ефективного прийняття управлінських рішень.

Школа унікальна й тим, що навчання проводиться безкоштовно, фінансування програми повністю забезпечує місцевий бізнес.

«Бізнесу вигідний активний розвиток регіону. А без тямущих дюдей цього досягти неможливо», - пояснив тісну співпрацю школи з бізнесом Ігор Подгорний.

Тарас Боярчук, менеджер проектів ресурсного центру ГУРТ, ознайомив присутніх з проектом «Інвестуємо в інституційний розвиток громадянського суспільства».

Мета проекту – створення ринку тренінгових послуг шляхом заохочення професійного розвитку тренінгових провайдерів та створення доступу до якісних послуг для інститутів громадянського суспільства. Детальнішу інформацію про проект читайте тут.

Також у останній день Форуму було презентовано курс навчання для пенсіонерів Львова «Золоті роки». За словами керівника Людмили Гришко, програма допомагає пенсіонерам відкривати життя по-новому та бути залученими в суспільне та громадське життя міста.

Підведенням підсумків Форуму стало нагородження переможців в номінаціях «За найкращий досвід в сфері формальної освіти дорослих Львівської області» і «За найкращий досвід в сфері неформальної освіти Львівської області».

Насамкінець Форуму ГУРТ поцікавився у Василя Полуйка, чи навчання – це ефективний інструмент підвищення громадської активності серед українців: «Тільки навчання може призвести до підвищення громадської активності, а власне неформальне навчання, самоосвіта. Позитивним прикладом, як на мене, є Людмила Гришко, яка колись сама записалася на курси, пройшла їх і після цього зорганізувала свої навчальні курси для інших людей. І я сподіваюся, що таким чином цей ланцюжок продовжується».

 Підготувала Євгенія Кравченко, волонтерка ГУРТа